Літературно-музична композиція «Вінок Кобзареві»

7 березня у Малокам'янській гімназії, незважаючи на повітряні тривоги, відбулась літературно-музична композиція «Вінок Кобзареві», присвячена 209-й річниці від Дня народження Тараса Шевченка, який організували вчитель української мови та літератури Бондаренко Світлана Василівна та працівники культури с. Мала Кам'янка спільно із здобувачами освіти гімназії.
Свято присвячене генію українського народу, великому патріоту України, її Пророку. Пошана і вдячність наповнюють серця усього людства, бо Тарас ШЕВЧЕНКО – не тільки співець України, він митець на всі часи, на всі віки для всіх людей на землі.
Розпочався захід із перегляду відео твору «Реве та стогне Дніпр широкий». Впродовж заходу також відтворювали відео творів "Зоре моя вечірняя" та " Заповіт". А також особливо прозвучав твір "Думи мої, думи" у виконанні вчителя музики Захарук Іванни Іванівни Захарук Іванка у супроводі гри на бандурі.
Під час заходу учні читали поезію Тараса Шевченка, переплітаючи декламації з біографічними фактами життя письменника, майстерно представляли фрагменти його геніальних творів та зіграли невеличкі сценки із життя Митця.
Завершили Шевченківський вечір традиційним спільним виконанням «Заповіту».
«Кобзар» в нашій історії – це не просто книга, це сплав непримиренності до катів і неприйняття духовного рабства. Вона призначена «для пробудження усіх синів у всі століття», як казав поет. Недарма її називають українською Біблією, яка створює навколо себе таку духовність, в якій мають виростати всі покоління народу. Сам народ визнав «Кобзар» своєю безсмертною книгою.
Доля Тараса Григоровича і доля України – невіддільні. Шевченко жив Україною, за неї страждав, для неї гартував свою волю, для її пробудження і визволення писав своє неопалиме безсмертне пророче слово, утверджуючи віковічне прагнення українського народу до волі. Його слова і у наш час закликають до пробудження. Саме зараз борці за справедливість звертаються саме до Шевченкового слова, бо вони як і він, є націоналістами, щирими та відвертими, мають чітку позицію.
Шевченко – це Україна, Україна – це Шевченко! Минатимуть роки, спливатимуть віки, а Тарас Шевченко залишатиметься у пам’яті нащадків, бо є й буде Україна і український народ, який пам’ятає його заповітні слова.